Сцена 10

Стільки вкладено — як тепер це залишити?

Важливий проєкт давно приносить більше тягаря, ніж інтересу. Але думка зупинитися ніби знецінює всі вкладені роки. Де проходить межа між наполегливістю й страхом визнати зміни?

Це внутрішня розмова однієї людини. Дві ляльки висловлюють різні позиції в межах одного переживання.

Стільки вкладено — як тепер це залишити?

Пізній вечір. Відкрита папка старого проєкту: перші начерки, плани й список незавершених завдань.

Ще сценки на близькі теми

Повний текст діалогу

  1. Пізній вечір. Відкрита папка старого проєкту: перші начерки, плани й список незавершених завдань.

  2. Червона лялька

    Сьогодні з'явився вільний час для цього проєкту. А весь вечір пішов на що завгодно, тільки не на нього

  3. Синя лялька

    Можливо, просто накопичилася втома. Не кожен важкий період означає, що час усе кидати.

  4. Червона лялька

    Так. Тільки я вже кілька місяців називаю це важким періодом.

  5. Синя лялька

    Тому що кілька місяців справді були непростими.

  6. Червона лялька

    Так. Але коли думаю про наступний етап, не з'являється навіть цікавості. Лише відчуття, що знову потрібно себе вмовляти.

  7. Синя лялька

    А раніше цікавість була. Поглянь на перші записи. Скільки тут твоїх ідей.

  8. Червона лялька

    Тому папку й важко закрити. Тут не просто завдання. Тут те, у що було вкладено стільки надії.

  9. Синя лялька

    І час. Гроші. Люди, які чули, що з цього має вийти.

  10. Коротка пауза.

  11. Червона лялька

    Здається, якщо зупинитися зараз, доведеться визнати, що все це було дарма.

  12. Синя лялька

    І що впевненості на початку було більше, ніж підстав.

  13. Червона лялька

    А якщо продовжувати лише заради того, щоб початок не виглядав помилкою?

  14. Синя лялька

    Ти зараз говориш так, ніби все вже зрозуміло. А раптом результат зовсім поруч?

  15. Червона лялька

    Не знаю. Саме це «раптом» щоразу й залишає мене ще на місяць.

  16. Синя лялька

    Але іноді людям справді не вистачає одного кроку. Мені страшно, що ми підемо завчасно.

  17. Червона лялька

    Мені теж страшно. Тільки я вже не розумію, до чого саме хочу прийти: до результату чи до можливості сказати, що вистачило сил дійти до кінця.

  18. Синя лялька

    А хіба витримати не важливо?

  19. Червона лялька

    Важливо. Але мені хочеться зрозуміти, що ми зараз зберігаємо: сам проєкт чи уявлення про себе як про людину, яка не відступає.

  20. Пауза.

  21. Синя лялька

    Коли ти так говориш, здається, ніби моя наполегливість — просто впертість.

  22. Червона лялька

    Ні. Без неї багато чого тут узагалі не з'явилося б. Я не хочу перекреслювати те, що допомагало.

  23. Синя лялька

    Тоді чому від думки завершити стає так соромно?

  24. Червона лялька

    Можливо, тому що завершити для нас поки означає програти. Іншої назви цьому немає.

  25. Синя лялька

    І доведеться розповідати про це іншим. Відповідати: «А що з твоєю ідеєю?»

  26. Червона лялька

    Так. Але зараз я вже уникаю цього запитання, хоча формально нічого не завершено.

  27. Синя лялька

    Виходить, продовження теж не захищає від сорому.

  28. Червона лялька

    Не завжди. Іноді воно просто відкладає розмову.

  29. Синя лялька

    Мені потрібно знати, що це було важливо. Навіть якщо далі все зміниться.

  30. Червона лялька

    Мені теж. Я не хочу перетворювати минулі роки на помилку лише тому, що сьогодні відчуваю інакше.

  31. Синя лялька

    І все-таки поки незрозуміло: проєкту потрібна ще одна спроба чи нам важко дозволити йому завершитися?

  32. Червона лялька

    Так. Але, мабуть, це точніше, ніж знову назвати все просто втомою.

  33. Папка залишається відкритою. Поруч із колишніми планами лежить чистий аркуш.