Про проєкт

Іноді всередині нас ніби звучать різні голоси. Один нагадує про страхи, тривогу та можливі наслідки: «А якщо не вийде?», «Може, краще нічого не змінювати?». Інший говорить про бажання: спробувати нове, почати вчитися, змінити роботу, побудувати стосунки або дозволити собі відпочинок.

Ці внутрішні позиції можуть існувати одночасно. Нам хочеться змін — і важливо почуватися в безпеці. Хочеться близькості — і страшно зіткнутися з розчаруванням. Кожна сторона може виражати щось значуще для нас.

Коли така розмова відбувається лише в думках, буває важко розрізнити, що саме нас зупиняє, чого нам хочеться і що ми намагаємося зберегти. Так виникла ідея «Психологічного театру»: дати різним сторонам переживання персонажів і можливість висловитися.

Дві ляльки розігрують знайомі внутрішні суперечності. Спостерігаючи за їхньою розмовою збоку, можна помітити близькі собі репліки, ясніше розрізнити власні думки й почуття та замислитися над тим, яка позиція зараз звучить сильніше.

Тут не потрібно обирати переможця чи шукати правильну відповідь. Спочатку — завершена сценка. Потім — три необов’язкові питання, щоб зупинитися й прислухатися до власного відгуку.