Сцена 09

Хочу підтримки, але не хочу бути тягарем

На запитання “Як ти?” знову звучить “Усе нормально”. Чому так важко попросити близьку людину побути поруч, навіть коли самотність уже відчувається вдвох?

Це внутрішня розмова однієї людини. Дві ляльки висловлюють різні позиції в межах одного переживання.

Хочу підтримки, але не хочу бути тягарем

Вечір удома. На столі холоне чай. На запитання «Як минув день?» прозвучало звичне «Нормально».

Ще сценки на близькі теми

Повний текст діалогу

  1. Вечір удома. На столі холоне чай. На запитання «Як минув день?» прозвучало звичне «Нормально».

  2. Синя лялька

    Знову вдалося сказати «нормально». А тепер сиджу й чекаю, що мене запитають ще раз.

  3. Червона лялька

    Хоча хочеться зовсім іншого. Щоб поруч трохи побули. Без телефона, без поспіху.

  4. Синя лялька

    У цієї людини теж був важкий день. Не хочеться додавати ще й своє.

  5. Червона лялька

    Так. І мені важливо, скільки в іншої людини сил. Але чому з цього відразу виходить, що про мої краще взагалі не говорити?

  6. Синя лялька

    Бо варто почати — і все може вилитися разом. А якщо поруч зараз немає для цього місця?

  7. Червона лялька

    Тоді буде боляче. Особливо якщо довго збираєшся попросити, а у відповідь чуєш: «Давай потім».

  8. Синя лялька

    Саме так. Поки мовчу, можна думати, що підтримка є. Просто я її не прошу.

  9. Червона лялька

    А коли прошу, з'являється ризик дізнатися, що зараз її не дадуть.

  10. Коротка пауза.

  11. Синя лялька

    І ще не хочеться пояснювати, як саме мене підтримувати. Якщо доводиться просити обійняти, хіба це те саме?

  12. Червона лялька

    Не те саме, що коли помічають самі. Мені теж хочеться, щоб помітили.

  13. Синя лялька

    Тоді ти розумієш. Після прохання вже буде відчуття, ніби це зроблено з обов'язку.

  14. Червона лялька

    Але коли я кажу «все нормально», людина ж може мені повірити.

  15. Синя лялька

    А хіба по мені не видно?

  16. Червона лялька

    Можливо, видно втому. А що за нею — бажання поговорити, побути в тиші чи залишитися наодинці — не обов'язково зрозуміло.

  17. Синя лялька

    Раніше мені подобалося бути людиною, яка справляється й не вимагає зайвого.

  18. Червона лялька

    І це справді допомагало. Але тепер навіть поруч із близькою людиною доводиться весь час підтверджувати, що зі мною немає клопоту.

  19. Синя лялька

    Страшно, що якщо клопоту побільшає, поруч зі мною буде важко.

  20. Червона лялька

    А мені важко від того, що поруч можна показувати лише ту частину себе, яка вже з усім розібралася.

  21. Пауза.

  22. Синя лялька

    Іноді я ще до розмови починаю дратуватися. Ніби мене вже залишили без допомоги.

  23. Червона лялька

    Хоча прохання поки прозвучало лише тут, між нами.

  24. Синя лялька

    Так. І потім людина питає щось звичайне, а я відповідаю холодно. Виходить зовсім не те, чого хотілося.

  25. Червона лялька

    Хотілося близькості. А ззовні стає схоже на бажання, щоб мене не чіпали.

  26. Синя лялька

    Мені не потрібна ідеальна відповідь. Іноді достатньо, щоб зі мною просто посиділи.

  27. Червона лялька

    А всередині прохання про це все одно звучить як щось величезне.

  28. Синя лялька

    Мабуть, тому що я прошу не лише кілька хвилин. Я ніби запитую: «Поруч зі мною можна залишитися, коли мені важко?»

  29. Червона лялька

    І тоді зрозуміло, чому так страшно вимовити навіть маленьке прохання.

  30. Синя лялька

    Не знаю, що вдасться сказати сьогодні. Але «нормально» вже не дуже схоже на правду.

  31. Червона лялька

    І мені не хочеться знову провести весь вечір в очікуванні відповіді на запитання, якого ніхто не почув.

  32. Чай залишається на столі. Ляльки дивляться в бік кімнати, звідки долинають звичайні домашні звуки.